Чи може роботодавець відмовити працівнику у звільненні за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП, тобто з причини порушення трудових прав працівника?

Зазвичай працівник має право звільнитись за власним бажанням не пояснюючи причини, подавши за 2 тижні письмову заяву. Але є випадки, коли можна звільнитись за власним бажанням раніше, вказавши в заяві дату звільнення та поважні причини, які визначені ч. 2 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та ст. 4 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Звільнення за власним бажанням: підстава та заява

Однією з поважних причин для звільнення за власним бажанням є порушення підприємством трудових прав працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк звільнитись за власним бажанням, якщо:

роботодавець не виконує законодавство про працю, умов колективного чи трудового договору,

чинив мобінг стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення.

Крім того, працівник має право на отримання вихідної допомоги в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 КЗпП.

Отже, якщо є реальні порушення трудового законодавства відносно працівника, і останній має бажання звільнитись з роботи, то працівник має написати та подати до роботодавця заяву про звільнення за власним бажанням, в якій обов’язково вказати:

причину (наприклад несвоєчасна виплата заробітної плати, або видання безпідставного наказу про призупинення дії трудового договору);

дату звільнення;

норму закону – ч. 3 ст. 38 КЗпП.